Історія Франції

Франція - європейська держава, історія якої мала величезний вплив на долю Європи.
Поява першої людини на території сучасної Франції датується періодом Середнього Палеоліту (40000 - 90000 років тому).
Перших мешканців змінили в Кам'яному віці кроманьйонці, які з'явилися приблизно 25000 років тому і в свою чергу були витіснені 16000 років опісля людьми епохи неоліту.
Кремнієві наконечники і знаряддя праці замінені на залізні, коли між 1500 і 500 рр. до н.е. з'явилися кельтські племена.
Після кількох століть конфліктів між Галлами і Римлянами Юлій Цезар в 52 р. до н.е. завоював ці території, а до II ст. н.е. жителі регіону були частково навернуті до християнства.
Територія залишалася під владою римлян до 5 ст. н.е., коли франки та інші німецькі племена завоювали регіон. Середні віки ознаменувалися нескінченними битвами за владу між франкськими династіями.
Шарлемань правив з 768 по 814 рік і припинив розбрати, значно розширивши кордони свого королівства, а у 800 році зажадав корону Священної Римської Імперії.
На троні його змінила Капетіанська династія, у Франції настав час відродження і процвітання наук, незважаючи на триваючі війни з Англією. У цей же час країна втягнута в Хрестові походи - священну війну, яку веде Церква з нехристиянськими народами Сходу.
Назва "Франція" згадується з ХІ ст. Вона походить від латинського Regnum Francorum - "Королівство Франків". Французькі королі ІХ-ХІV ст.ст. часто отримували прізвиська, які характеризували їх правління або особу. Наприклад: Людовик Благочестивий, Карл II Лисий, Роберт II Побожний, Людовик VI Товстий, Людовик VII Молодий, Людовик IX Святий, Філіп III Відважний, Філіп IV Красивий, Жан II Добрий.
Початок ХV ст. - кінець Капетіанської династії. Франція продовжує столітню війну (1337-1453 рр.) проти Англії. Національний дух військ значно підняла 17-річна дівчина, Жанна д'Арк, яка в 1429 році об'єднала французькі війська для захисту Орлеана. Її було схоплено, передано в руки англійців та засуджено. Загинула вона на багатті у місті Гавр за єресь.
Англійці були вигнані з усіх французьких земель (за винятком Калаїс) у 1453 році. Релігійні і політичні переслідування, кульмінацією яких стали Релігійні війни (1562-98 рр.), продовжували краяти Францію протягом всього ХVІ ст.
У 1572 році, в Парижі, під час різні на Карнавалі у Варфоломіївську Ніч було вбито близько 3000 гугенотів. Пізніше гугенотам були гарантовані релігійні, цивільні і політичні права.
У 1574 р. королем Франції став Генріх III. Його вбив фанатик-чернець у 1589р., але перед смертю він встиг оголосити своїм наступником Генріха Наваррського (Генріха IV). Він був протестантом і не здобув визнання французів. У 1593 р. Генріх IV відрікся від протестантської релігії і з словами "Париж вартий меси" прийняв католицизм.
На початку XVII ст. країна потрапила під владу кардинала Рішельє, який домігся утворення абсолютної монархії і затвердив панування Франції в Європі.
У ХVІІ ст. відбулася 30-річна війна з Австрією та Іспанією, кардинал Рішельє був призначений прем'єр-міністром. Після смерті його змінив італієць Мазаріні. Після смерті Мазаріні Людовик XIV ("Король-Сонце"), який прийшов до влади, відмовився від прем'єр-міністрів і сам правив країною. При ньому королівський двір перенесено з Парижа в збудований у Версалі палац. Час правління Людовика XIV - час Мольєра, Лафонтена, Корнеля і Расіна. На поточні політичні події впливали придворні дами (пані де Помпадур).
Людовик XIV вів сповнене розвагами життя. Перед смертю він сказав сину, Людовику XV: "Я дуже любив війну і будівлі. Не наслідуйте мене в цьому. Спробуйте допомогти своєму народу, чого я, на жаль, не зміг зробити".
1789 рік. 14 липня паризька чернь штурмувала Бастилію - символ деспотизму. Революцією керували помірковано налаштовані лідери, але згодом до влади прийшли радикальні якобінці на чолі з Робесп'єром, Дантоном і Маратом. У 1792 році вони заснували першу Республіку, фактично здійснюючи диктаторський контроль над країною. Настав час Влади Терору (1793-94 рр.), коли були введені масові страти і закриті церкви.
Революція обернулася проти своїх лідерів, страчених на гільйотині. З глибин цього хаосу з'явився Наполеон Бонапарт. Прославившись завдяки ряду блискучих перемог за кордоном, Наполеон привласнив собі найвищу владу в 1799 році.
ХVІІІ ст. - епоха Просвітництва (Дідро, Вольтер, Руссо, Монтескьє), ідеї встановлення "царства розуму".
Почалася нескінченна серія воєн, внаслідок яких Франція домоглася контролю над значною частиною Європи. Закінчилося все катастрофічною кампанією проти Росії у 1812 році, яка призвела до повалення Бонапарта і висилки його на крихітний середземноморський острів Ельба.
Його повернення і тріумф тривали сто днів, до того як його війська були остаточно розбиті англійцями при Ватерлоо. Англійці заслали Бонапарта на південно-атлантичний острів Святої Олени, де він і помер у 1821 році.
Наполеона поважають у Франції як національного героя. Він опублікував Цивільний Кодекс Законів (Закон Наполеона), який покладено в основу системи законів сучасної Франції.
Третя Республіка (1870) створила державу з республіканськими традиціями.
Перша світова війна - понад мільйон солдатів убитими, падіння рівня промислового виробництва.
Друга світова війна. Під час війни Франція була окупована німецькими військами і чинила опір. 6 червня 1944 союзницькі війська висадилися на берегах Нормандії і незабаром звільнили Париж.
У 1946 р. встановлена четверта (IV) республіка, яка зіткнулася з проблемами деколонізації (війна в Індокитаї, хвилювання в Тунісі, Марокко та Алжирі).
Нині у Франції п'ята (V) республіка, встановлена в 1958 р. генералом де Голлем.
Після смерті Франсуа Міттерана (він помер у січні 1996 року), Президентом країни став Жак Ширак. Рішення президента про проведення ядерних випробувань на Полінезійському острові Мурура та сусідньому атолі було визнане у самій Франції і за кордоном як образливе і незаконне.
Випробування, оголошені Шираком "останніми", негативно вплинули на дипломатичні відносиниФранції з країнами Тихого океану. Французькі тихоокеанські і Карибські колонії забили на сполох, вимагаючи незалежності.
Франція є постійним членом Ради Безпеки ООН, входить до "клубу" ядерних держав.